ПРО КОНСТИТУЦІЙНІ ПІДСТАВИ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
22 червня 2015 р. Закон України «Про позашкільну освіту» відзначає своє 15-річчя. Цей Закон відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) 15 років визначає державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади.
Представляємо Вам позицію щодо позашкільної освіти відомого українського правника, Народного депутата України 2-го склик., який стояв у витоках створення українського законодавства, заслуженого юриста України, суддю Конституційного Суду України у відставці, академіка НАПрН України, член-кореспондента НАПН України, доктора юридичних наук, професора Михайла Васильовича Костицького. Цей погляд на позашкільну освіту особливо важливий в умовах розробки нової редакції Закону України “Про освіту”.
1. Темп суспільного, політичного, екологічного, культурогічного життя в Україні такий, що постійно зумовлює прийняття нових та реалізацію «старих» законів. Не є виключенням і сфера освіти. За майже четверть століття державно-правового будівництва в Україні відбулися серйозні зміни. Ми включилися в Болонський процес, у нас з’явилася низка освітніх і виховних закладів різної форми власності, нормою стає створення профільних закладів для високообдарованих дітей. Зрозуміло, що законодавство про освіту, вищу освіту, позашкільну освіту, прийняте в 90-х р.р. минулого століття чи на початку цього потребує доповнень і змін. Не є виключенням законодавство і нормативні акти щодо позашкільної освіти.
2. Виступаючи за раціоналізацію і зміни законодавства про освіту (у т.ч. і позашкільну) я бачу певну пересторогу, чи хочу висловити певне застереження. Всі закони, нормативно-правові акти, акти місцевого самоврядування повинні відповідати Конституції України. На жаль ми стикаємося часом з випадками, коли ординарними законами чи навіть підзаконними актами робиться спроба зревізувати Конституцію України. У нас завжди Президент України (ст. 102 Конституції України) чи Конституційний Суд (ст. ст. 147, 150 Конституції України) мають змогу відреагувати на таку «самодіяльність».
3. Зміст освіти складає навчання і виховання. Ще в античній Елладі ці поняття не розривались вони складали цілісність і ніякої «шкільної», «позашкільної» освіти попросту не існувало.
Може виникнути запитання чому в нас, в Україні, освіта поділена на «дошкільну», «шкільну» і «позашкільну» та чому держава, виконуючи свої функції не забезпечує навчання і виховання всіх без винятку дітей як оригінальних і неповторних особистостей? Це питання стояло в 1995–96 рр. коли ми розробляли і приймали українську Конституцію. На жаль, тоді молода українська держава не мала економічної змоги взяти на себе повністю навчання і виховання дітей і молоді. Тому в ст. 53 Конституції України виділено дошкільну, шкільну, професійну, вищу та позашкільну освіту, кожна з яких може мати різні джерела фінансування (в т.ч. приватні) та різні організаційні форми.
В силу сьогоднішніх економічних і політичних обставин в Україні держава, як і два десятиліття тому назад не має змоги повністю забезпечити освіту дітей та молоді.
Хоча викликає стурбованість те, що в проекті нової редакції Закону України «Про освіту» лише вища освіта забезпечується державою, а всяка інша передається у відання місцевого самоврядування. Хотілось би надіятися, що якщо ця норма «пройде» в парламенті, то вона буде діяти не тривало.
4. У зв’язку із появою міркувань про непотрібність позашкільної освіти, хочу звернути увагу авторів законопроекту, що позашкільна освіта (як вид) визначена Конституцією України (ч. 2 ст. 53). І якщо комусь дуже хочеться зліквідувати позашкільну освіту, то хай спочатку доб’ється змін Конституції України. (Хотів би я побачити того хто вийде до українського народу з такою ініціативою!).
5. Ще один момент. Конституція гарантує доступність та безоплатність позашкільної освіти в державних і комунальних закладах. Тому позашкільні заклади, не можуть бути передані з державної чи комунальної власності іншому власнику, перепрофільовані, здані в оренду, тощо. Іншими словами – позашкільні заклади мають на меті зверх соціальне завдання – забезпечити розвиток здібностей і талантів дітей і молоді в позашкільних закладах. І це завдання може бути реалізоване лише при збереженні системи закладів позашкільної освіти. Негативною ілюстрацією є фактична ліквідація цілої низки дошкільних установ органами місцевого самоврядування на початку 2000-х рр. Це не може повторитися із закладами позашкільної освіти.
Зі всього сказаного напрошується: поки наша держава не може повністю забезпечити виховання і навчання дітей та молоді (за Платоном) – систему позашкільної освіти і її закладів треба зберегти. І зберегти як державних і комунальних позашкільних закладів.